Працювати на рідній землі, щоб добре родило, – це не лише про урожай. Власне, про урожай куди цінніший – про людей, які виростають на ній з пелюшок. Та як ростуть діти, котрих доля не жаліє, то відомо зараз скрізь по Україні. Малозабезпечені сім’ї, батьки, що відмовляються від дітей – це не ново. Ново те, що небайдужість наша все менше схожа на казенну. І допомога приходить з того боку, де знають ціну доброму врожаю.
Як розповіла нам Тетяна Мельник, голова Трощанської сільської ради (Чуднівський район Житомирської області), проблеми виховання неповнолітніх дітей пільгових категорій не оминули їхнього села та стали ще одним чинником для зміцнення співпраці з аграрними підприємцями району.
– Вони нам завжди допомагають. Особливо хочу сказати про товариство «Аграрний фонд Терещенка», з яким ми маємо добре налагоджене соціальне партнерство. З різних питань зверталися до керівництва цього підприємства й завжди знаходили розуміння і готовність посприяти вирішенню проблем. Спрямовуємо їхню фінансову допомогу на першочергові потреби громади. От потрібно було оздоровити діток із малозабезпечених сімей – в товаристві посприяли, як звичайно, і ми відправили кількох учнів до оздоровчого табору «Корчагінець».
ТОВ «Аграрний фонд Терещенка» є складовою частиною агрооб’єднання AgroGeneration, в якому приділяється велика увага співпраці з громадами й наданню їм посильної допомоги в питаннях соціального розвитку.
Директор ТОВ Валерій Мельник лаконічно, проте конкретно висловлюється про подібне співробітництво:
– Намагаємося реагувати на прохання сільських голів. Вони знайомлять нас із потребами громад, а ми відповідаємо підтримкою, не залишаємося осторонь.
Бачимо приклад того, що чужих дітей не буває. А послухавши оповіді пані Тетяни про кожну дитину, отримуємо ще одне тому підтвердження.
– Є у нас у селі діти з малозабезпечених сімей. Ведемо соціальний супровід разом зі службою у справах дітей та школою. Усі ці діти – то лише діти, які попали у складну життєву ситуацію, потребують догляду та допомоги. Є у нас хлопчик, від якого мама відмовилася, тата немає, тож ми посприяли, аби він жив із родичами, і тепер турбуємося, щоб отримав атестат про середню освіту. А є дівчинка, яка взагалі дуже гарно вчиться, незважаючи на те, яке складне життя має.
На жаль, таких діток багато по всіх містах і селах нашої держави. Та чи повсюдно маємо подібне ставлення до них й розуміння, що чужих дітей не має бути?
Оксана Наумова
Джерело: газета «Селянська Україна» №4(4) вересень 2015